Фата була призначена для того, щоб наречений не бачив обличчя нареченої до весіллятому вона виготовлялася з щільної тканини, щоб повністю закрити обличчя нареченої від майбутнього чоловіка. У Стародавню Грецію та Рим фата прийшла зі Сходу, де жінки носили паранжу.
Сенс був у тому, що наречена, виходячи заміж, вважалася для інших як би «померлою», а тому ніхто не повинен був бачити її обличчя. Пізніше фату почали наділяти й іншими властивостями. Біла фата символізувала чистоту та непорочність нареченої. Наприкінці весілля проводився обряд зняття фати.
Це був своєрідний оберег, який охороняв наречену. Закриваючи обличчя нареченій покривалом, люди намагалися захистити дівчину від злих духів і завадити їм використовувати свої злі чари. Згодом покривало перетворилося на фату, яка ставала дедалі легшою та ефемерною.
Згідно з прикметами, жінкам не можна одягати чужу фату нареченої. Вважають, що так вона забирає щастя, руйнує енергетику. До вінчання забороняється торкатися до фати будь-кому крім матері та самої нареченої. Коли до зачіски кріпиться фата, це робить матір.