Зміст:
- 0.1 Який найкращий антибіотик при бронхіті?
- 0.2 Який антибіотик найкраще при захворюванні верхніх дихальних шляхів?
- 0.3 Чи можна приймати амоксицилін при бронхіті?
- 1 Антибіотикотерапія при гострому бронхіті
- 2 Доксициклін (Doxycycline)
- 2.0.1 Механізм дії доксицикліну
- 2.0.2 Форми випуску доксицикліну
- 2.0.3 Показання для застосування доксицикліну.
- 2.0.4 Світовий досвід застосування доксицикліну
- 2.0.5 Рецидивуючий афтозний стоматит
- 2.0.6 Доксициклін при паразитарних захворюваннях
- 2.0.7 Доксициклін для ерадикації Helicobacter pylori
- 2.0.8 Доксициклін для лікування пацієнтів із захворюваннями, що передаються статевим шляхом
- 2.0.9 Гепатотоксичність доксицикліну
- 2.0.10 Доксициклін та лактація
- 2.0.11 Доксициклін у педіатричній практиці
- 2.0.12 Доксициклін: висновок
Який найкращий антибіотик при бронхіті?
«Амоксицилін клавуланат» – найефективніший антибіотик щодо ерадикації цього збудника.
Який антибіотик найкраще при захворюванні верхніх дихальних шляхів?
Тетрацикліни – хороші препарати для лікування інфекційних захворювань дихальних, а також сечовивідних шляхів. Фторхінолони – протимікробні засоби великого діапазону впливу. Знищують повністю патогенні мікроорганізми. У продажу можна зустріти медпрепарати 1-2 покоління.
Чи можна приймати амоксицилін при бронхіті?
Амоксицилін призначений для терапії захворювань різних органів, спричинених чутливими до амоксициліну мікроорганізмами. Призначається дорослим та дітям. Показання: захворювання дихальних шляхів (бронхіт, катар дихальних шляхів, пневмонія, ринотрахеобронхіт, бронхопневмонія);
Рецептика
Які антибіотики краще приймати при бронхіті Рецептика
Антибіотикотерапія при гострому бронхіті
Гострий бронхіт є гостре запальне захворювання слизової оболонки бронхів, що характеризується загальною гіпертермією і бронхіальною гіперсекрецією, що призводить до відділення мокротиння і кашлю, а при ураженні дрібних бронхів – задишці. Причиною розвитку цього патологічного стану може бути вірусна, бактеріальна інфекція, хімічні фактори та багато іншого. Дане захворювання є однією з найпоширеніших причин звернення пацієнтів до лікувальних закладів первинної медико-санітарної допомоги в усьому світі.
За деякими даними, частота призначення антибіотиків при лікуванні гострого бронхіту коливається від 60 до 83%, незважаючи на те, що їхнє застосування залишається вкрай дискутабельним питанням у медичному суспільстві. На жаль, немає встановлених ефективних клінічних критеріїв, які можуть дозволити достовірно відрізнити бактеріальний бронхіт від вірусного в практичних умовах, у зв'язку з чим низка вчених рекомендують утримуватися від призначення антибіотиків при лікуванні пацієнтів із цим захворюванням.
До того ж, прийом антибіотиків негативно впливає на нормальну мікрофлору кишечника людини, при цьому провокуючи розвиток таких симптомів, як нудота, діарея і навіть анафілактичні реакції у асоційованих пацієнтів. Більш того, антибіотикотерапія може бути виправдана тільки у разі виявлення бактеріальної інфекції, але при цьому будь-який позитивний ефект повинен переважати над потенційними несприятливими ускладненнями, до того ж достовірно встановлено, що антибіотикотерапія, що широко використовується, все частіше призводить до появи більш стійких штамів мікроорганізмів.
У зв'язку з цим групою вчених із Ірландії та Сполучених Штатів Америки проведено систематичний огляд відповідних досліджень, метою якого була оцінка впливу антибіотиків на покращення клінічних результатів лікування гострого бронхіту, а також оцінка побічних ефектів при даному виді терапії. Результати дослідження опубліковано 19 червня 2017 р. у Кокранівській базі даних систематичних оглядів (Cochrane Database of Systematic Reviews).
Дане дослідження є систематичним оглядом рандомізованих контрольованих випробувань пацієнтів з гострим бронхітом, яким для лікування були призначені антибіотики, а також контрольних груп із застосуванням плацебо та осіб без активного втручання. Включено випробування, які порівнюють будь-яку антибіотикотерапію з плацебо та відсутністю лікування, а також оцінюють пацієнтів будь-якої статі та віку, при цьому виключені дослідження за участю пацієнтів із встановленим хронічним бронхітом.
В рамках даного огляду автори провели пошук у центральному Кокранівському регістрі контрольованих випробувань (Cochrane Central Register of Controlled Trials – CENTRAL), а саме тієї частини Кокранівської бібліотеки (Cochrane Library), яка включає спеціалізований регістр Кокранівської групи гострих респіраторних інфекцій (Cochrane Acute) Infections Group's Specialised Register), а також в електронних базах даних MEDLINE (з 1966 р. по січень 2017 р.), Embase (з 1974 р. по 13 січня 2017 р.) та LILACS (Latin American and Caribbean Literature in Health Sciences) латиноамериканська та карибська література в галузі наук про здоров'я (з 1982 р. по 13 січня 2017 р.).
Більше того, вчені провели пошук у межах платформи для реєстрації міжнародних клінічних досліджень Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO ICTRP) до 5 квітня 2017 р., а також в інших відповідних списках відповідних випробувань.
Отже, у даному систематичному огляді було вивчено результати 17 досліджень (5099 учасників), 8 з яких включали лише доросле населення, решта — пацієнтів віком від 3 років і більше.У 4 дослідженнях був використаний доксициклін, ще в 4 – еритроміцин, 2 – амоксицилін, по 1 – триметоприм/сульфаметоксазол, азитроміцин, цефуроксим, амоксицилін або еритроміцин, амоксицилін з клавулановою кислотою.
Для аналізу чутливості включено два дослідження, в яких був брак деяких даних. В одному з них пацієнти розпочинали лікування диметилхлортетрацикліном або плацебо, в іншому – амоксициліном з клавулановою кислотою або плацебо.
У результаті, в ході повторного візиту до лікаря учасники, що приймають антибіотики, з меншою ймовірністю мали кашель (4 дослідження, 275 учасників, відносний ризик (ОР) 0,64), а також нічний кашель (4 дослідження, 538 учасників, ОР 0 ,67), без статистичної різниці у його продуктивності, але зі зниженням його середньої тривалості.
Також наголошується, що у пацієнтів, які застосовують антибіотики, зменшилась кількість днів поганого самопочуття (5 досліджень, 809 учасників, середня різниця (-0,64)), а також скоротився період зниженої активності (6 досліджень, 767 учасників, середня різниця (−0) 49)). Проте в ході одного з досліджень виявлено, що азитроміцин не продемонстрував жодного клінічного ефекту щодо якості життя, пов'язаного зі здоров'ям протягом 3 і 7 днів спостереження, а в ході іншого встановлено відсутність різниці в часі загального усунення симптомів між порівнюваними групами пацієнтів. .
Більш того, за винятком 4 досліджень, решта показала наявність більшої кількості несприятливих ефектів у групі пацієнтів, які приймають антибіотики, порівняно з групою плацебо.Найбільш частими побічними ефектами стали симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), а також головний біль, висипання на шкірі і вагініт. Хоча варто уточнити, що у зв'язку з побічними ефектами антибіотикотерапію було припинено в середньому у 3,7% випадків, а летальних наслідків не зареєстровано.
Автори акцентують увагу на тому, що в різних дослідженнях отримані неоднозначні результати, що визначають деякі переваги антибіотикотерапії, водночас вказуючи на її сумнівне клінічне значення. Найбільше багатоцентрове дослідження ефективності антибіотикотерапії у людей з інфекціями нижніх дихальних шляхів підтверджує дані результати, одночасно демонструючи значне збільшення кількості побічних ефектів у групах пацієнтів, які приймають антибіотики.
Загалом, згідно з висновками авторів, незважаючи на деякі позитивні ефекти антибіотикотерапії при гострому бронхіті у вигляді зменшення середньої тривалості кашлю та періоду загального поганого самопочуття (на 1 день), наявні докази свідчать про те, що на даний момент застосування антибіотиків не рекомендується для лікування гострого бронхіту чи інфекцій нижніх дихальних шляхів у тому випадку, якщо немає підозр на пневмонію.
- Smith S.M., Fahey T., Smucny J., Becker L.A. (2017) Antibiotics for acute bronchitis. Cochrane Database Syst. Rev., Jun 19. [Epub. ahead of print].
Олег Мартишин
Доксициклін (Doxycycline)
Доксицикліну гідрохлорид (6 – дезокси-5 – окситетрацикліну гідрохлорид) – напівсинтетичне похідне окситетрацикліну, антибіотик широкого спектра дії.
Активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі стійких до інших антибіотиків (за винятком тетрациклінів). Доксициклін діє на рикетсії, мікоплазми, збудників орнітозу, трахоми та на деякі найпростіші. Не впливає на синьогнійну паличку, гриби, дрібні та середні віруси.
Препарат швидко всмоктується у травному тракті та повільно виводиться з організму: залежно від дози терапевтична концентрація у крові зберігається протягом 18–24 год. Добре проникає у всі тканини, але погано – у СМР. Більшою мірою виділяється нирками. При повторних прийомах можлива кумуляція препарату.
інфекції, чутливі до антибіотиків тетрациклінового ряду Особливо показаний при гострому та хронічному бронхітах, пневмоніях, плевриті, інфекціях сечових шляхів, гонореї, вугровому висипі.
всередину дорослим та дітям віком від 8 років. Добова доза для дорослих у 1-й день лікування становить 0,2 г (в 1 прийом або 0,1 г з інтервалом 12 год); у наступні дні добова доза становить 0,1 г (1 прийом). При тяжкому перебігу хвороби доза у всі дні лікування становить 0,2 г.
Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають у дозі 4 мг/кг на добу в 1-й день лікування та 2 мг/кг на добу – у наступні дні (при тяжкому перебігу інфекції 4 мг/кг на добу), дітям старше 12 років – у дозі для дорослих.
При прийомі препарату внутрішньо, залежно від особливостей перебігу та тяжкості хвороби, курс лікування становить 7–10 днів.
Щоб уникнути подразнення слизової оболонки шлунка всередину, препарат приймають після їжі, запиваючи великою кількістю води. Не слід запивати молоком та приймати одночасно препарати, що містять іони кальцію, магнію, алюмінію (кальцію хлорид, антациди та ін.).
При лікуванні гонореї доксициклін призначають хворим з гострим неускладненим уретритом у курсовій дозі 0,5 г (1 прийом – 0,3 г, наступні 2 прийоми – по 0,1 г з інтервалом 6 год); при ускладнених формах гонореї курсову дозу антибіотика (0,8-0,9 г) розподіляють на 6-7 прийомів (0,3 г на 1 прийом, по 0,1 г з інтервалом 6 год на 5-6 наступних прийомів) .
підвищена чутливість до антибіотиків тетрациклінового ряду; період вагітності; вік до 8 років.
можливі зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, глосит, стоматит, гастрит, проктит, можуть виникати алергічні реакції шкіри, набряк Квінке, фотосенсибілізація.
з обережністю призначають при порушеннях функції печінки та нирок, за наявності лейкопенії.
Для профілактики розвитку кандидозів одночасно з Доксицикліном гідрохлоридом рекомендується призначати протигрибкові препарати.
У разі виникнення алергічних реакцій призначають десенсибілізуючі засоби.
у сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі.
Доксициклін є напівсинтетичним антибіотиком групи тетрациклінів та призначений для системного застосування.
Механізм дії доксицикліну
Доксициклін має бактеріостатичний протимікробний ефект, який розвивається внаслідок інгібування синтезу білків у мікробній клітині. Як і інші тетрацикліни, препарат специфічно пригнічує 30S-субодиницю рибосоми, перешкоджаючи зв'язуванню аміноацил-тРНК з акцепторною ділянкою комплексу мРНК-рибосома (Mollie C. Shutter, 2021).Є антибіотиком широкого спектра дії, оскільки до нього чутливі багато грампозитивних та грамнегативних бактерій, спірохети, лептоспіри, рикетсії, мікоплазми, хламідії (у тому числі збудники орнітозу, пситаккозу, трахоми), клостридії, бактероїди.
Форми випуску доксицикліну
Доксициклін – це препарат, що застосовується внутрішньо. Тому він представлений у формі капсул і таблеток, що диспергуються.
Показання для застосування доксицикліну.
Доксициклін призначають при (Інструкція МОЗ України):
- пневмонії, викликаної чутливими штамами Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae;
- хронічному бронхіті, синуситах;
- інфекціях сечовивідної системи, якщо вони викликані чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis;
- інфекційних захворюваннях, що передаються статевим шляхом: хламідіоз (неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки), негонококовий уретрит, викликаний Ureaplasma urealyticum, м'який шанкер, пахова гранульома, венерична грану;
- гонореї та сифілісі;
- інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії;
- офтальмологічних інфекціях, викликаних Gonococci, Staphylococci та Haemophilus influenza;
- трахом і паратрахом;
- рикетсіозних інфекціях: плямистій лихоманці скелястих гір, групі висипних тифів, лихоманці Ку, ендокардиті, викликаному Coxiella, кліщової лихоманки;
- орнітоз, бруцельоз (при застосуванні в комбінації зі стрептоміцином);
- холері;
- бубонної чуми;
- епідемічному зворотному тифі;
- кліщової зворотної лихоманки;
- туляремії;
- меліоїдозі;
- тропічної малярії (за наявності резистентності до хлорохіну);
- гострий кишковий амебіаз (при застосуванні в комбінації з амебіцидом).
Доксицикліну гідрохлорид може розглядатися як альтернативний препарат при лептоспірозі, газовій гангрені та правця.
Доксицикліну гідрохлорид показаний для профілактики (інструкція МОЗ України):
- японської річкової лихоманки;
- діареї мандрівника (викликаної ентеротоксичною Esherihia coli);
- лептоспіроз;
- малярії. Профілактику малярії слід проводити відповідно до чинної локальної практики через можливість розвитку резистентності.
У клінічній практиці доксициклін також застосовується як допоміжний препарат при лікуванні пацієнтів з такими захворюваннями, як (Фармацевтична енциклопедія):
Світовий досвід застосування доксицикліну
Рецидивуючий афтозний стоматит
Рецидивуючий афтозний стоматит (РАС), також відомий як рецидивна афтозна виразка, є найбільш поширеним захворюванням слизової оболонки ротової порожнини, що вражає близько 5–25% населення в цілому. РАС характеризується рецидивуючими болючими виразками, локалізованими в основному на неороговіюючій слизовій оболонці порожнини рота. Клінічно РАС представлена однією з трьох форм: малою, великою та герпетиформною. Мала форма є найбільш поширеним типом (становить 85% всіх RAS) і клінічно проявляється болючою круглою або овальною виразкою розміром менше 1 см з сіро-білою псевдомембраною, оточеною еритематозним ореолом. Поразки зазвичай гояться спонтанно протягом 7-10 днів без утворення рубців. Більшість уражених пацієнтів зазвичай розвивається більше однієї виразки у кожному епізоді, і вони переживають кілька епізодів щорічно.
Хоча при цьому захворюванні одужання настає спонтанно, РАС може викликати сильний біль, дистрес та утруднення при їді та мовленні, що негативно впливає на якість життя пацієнтів, особливо у хворих з високою частотою рецидивуючих нападів. Через неясну етіологію лікування при РАС є досить складним, а специфічна терапія поки не розроблена, тому застосовуються різні методи, у тому числі антибіотикотерапія.
Тетрацикліни вже давно застосовуються для лікування хворих на РАС. Крім антибактеріальних властивостей, ці препарати мають антиколагеназну та протизапальну дію, що пояснює їх терапевтичну дію при лікуванні пацієнтів з РАС. Повідомлялося, що доксициклін має сильніші протизапальні та антиколагеназні властивості, ніж інші тетрацикліни. Зокрема, він ефективно пригнічує продукцію простагландинів і активність лейкоцитів, інгібує желатинолітичні ефекти колагеназ, і пригнічує матричну металопротеазну колагеназу (Matrix Metalloproteinase Collagenase — MMP) — інтерстиціальну колагеназу, яка, як вважається, грає в роль грає.
Для підтвердження ефективності проведено систематичний огляд досліджень. В результаті мета-аналізу встановлено, що одноразове застосування доксицикліну ефективно зменшує вираженість симптомів РАС – знижує інтенсивність болю та прискорює час загоєння (Sadeq Ali Al Maweri, 2020).
Доксициклін при паразитарних захворюваннях
Онхоцеркоз є паразитарним захворюванням, що викликається філяріатозною нематодою (аскаридою) Onchocerca volvulus. Захворювання є одним із провідних інфекційних причин сліпоти в ендемічних районах.Існує рекомендація застосовувати для лікування хворих на онхоцеркоз доксициклін у комбінації з івермектином.
Доксициклін – антибіотик, діє на мікроорганізми Wolbachia, які мають вирішальне значення для виживання дорослих онхоцерків (макрофілярицид): 6-тижневий курс доксицикліну може призвести до виснаження Wolbachia та макрофілярицидної та стерилізуючої активності самок хробаків Onchocerca.
Для підтвердження ефективності цієї комбінації було проведено дослідження в ендемічних районах Камеруну, Гани та Ліберії. Встановлено, що після курсу комбінованого лікування значно покращується стан пацієнтів, у яких поразка очей була на стадії іридоцикліту чи точкового кератиту. У той же час, за наявності атрофії зорового нерва, хоріоретиніту або склерозуючого кератиту така схема лікування вже не має позитивного ефекту (Ayokunle T Abegunde, 2016).
Доксициклін для ерадикації Helicobacter pylori
Оскільки в багатьох країнах світу резистентність Helicobacter pylori розвивається дуже швидко, потрібні нові схеми лікування для її ерадикації. Пацієнти з алергією на пеніцилін не можуть приймати амоксицилін, тому їм потрібна заміна. У 1992 р. вперше було продемонстровано, що доксициклін є ефективним препаратом проти H. pylori. За даними деяких авторів, у дітей частота ерадикації при чотирикомпонентній терапії другої лінії, що включає доксициклін, вища, ніж при потрійній терапії першої лінії. Нещодавно як терапію третьої лінії було випробувано комбінацію езомепразолу, левофлоксацину та доксицикліну з низькою ерадикаційною ефективністю, яку дещо посилювали пробіотики (Paoluzi O.A., 2015).
За даними мета-аналізу підтверджено ефективність доксицикліну в ерадикації H.pylori. Схеми лікування, що містять доксициклін, мали таку ж ефективність ерадикації, як і схеми з тетрацикліном, більш високу, порівняно зі схемами без антибіотиків групи тетрациклінів. Згідно з отриманими даними, трикомпонентна, чотирикомпонентна або навіть двокомпонентна терапія високими дозами зі схемами, що містять доксициклін, може розглядатися як варіант альтернативної терапії при резистентності до препаратів першої лінії (Niv Y., 2016).
Доксициклін для лікування пацієнтів із захворюваннями, що передаються статевим шляхом
Венерична лімфогранульома (ВЛГ) є однією з причин розвитку проктиту у чоловіків, які мають статеві контакти з чоловіками. ВЛГ викликають серовари L1–L3 Chlamydia trachomatis , які після інокуляції через слизову оболонку поширюються через тканини, що підлягають, в регіонарні лімфатичні вузли. Цей інфекційний процес відрізняється від хламідійних інфекцій, викликаних C. trachomatis сероварів A-K, які обмежені слизовою оболонкою. Симптоматичний проктит – це синдром, що часто спостерігається при ВЛГ та інших інфекціях, що передаються статевим шляхом. Ексудативний проктит часто відзначали при ректоскопії у пацієнтів із ректальним ПЛГ.
Порівняльне дослідження, результати якого було опубліковано у 1957 р., надало ранні докази ефективності тетрациклінів для скорочення тривалості ВЛГ при застосуванні протягом 14 днів. У деякі національні та регіональні керівництва в даний час включена рекомендація застосовувати доксициклін (100 мг 2 рази на добу протягом 21 дня) як терапію першої лінії при ректальній ПЛГ. Глибокий характер інфекції ВЛГ є одним із обґрунтувань такої тривалої тривалості лікування.У проспективному дослідженні з повторним тестуванням для перевірки відповіді терапію встановлено, що РНК хламідій у прямій кишці визначалася протягом 16 днів після початку лікування доксицикліном. Ці дані обґрунтовують необхідність тривалішого курсу лікування (Charussri Leeyaphan, 2016).
Гепатотоксичність доксицикліну
Доксициклін рідко призводить до медикаментозного пошкодження печінки, яке може розвиватися протягом 1-2 тижнів після початку терапії, іноді з попереднім введенням препарату в анамнезі без ушкоджень. Патер поразки варіює від гепатоцелюлярного до холестатичного і, ймовірно, найчастіше буває змішаним. Початок часто гострий і може супроводжуватися ознаками гіперчутливості, такими як лихоманка, висипання та еозинофілія (синдром DRESS). Відновлення зазвичай швидке і завершується протягом 4-6 тижнів. Однак повідомлялося про випадки тяжкого та тривалого холестатичного ураження печінки при пероральному прийомі доксицикліну. Аутоіммуноподібний гепатит, який був описаний у зв'язку з прийомом міноцикліну, не був асоційований з доксицикліном, незважаючи на схожість хімічної структури, схожі показання та застосування препаратів. Можливо, тому, що доксициклін застосовується рідше і в нижчих дозах тривалого режиму. Внутрішньовенне введення високих доз доксицикліну може спричинити гостру жирову дистрофію печінки, типову для внутрішньовенного введення тетрацикліну, особливо у сприйнятливих пацієнтів, таких як вагітні. Однак такий вид медикаментозного ушкодження печінки спостерігається досить рідко. Проте з цих причин тривалість та дози парентеральної терапії доксицикліном слід мінімізувати.
Причина ідіосинкразичного ураження печінки, пов'язаного з доксицикліном, невідома, але деякі особливості (короткий латентний період, рецидив при повторному впливі) передбачають імуноалергічну етіологію. Медикаментозне ушкодження печінки іноді пов'язують із носієм алелі HLA-B* 35:01.
Відновлення після відміни доксицикліну зазвичай відбувається швидко, але у випадках важкого холестазу може знадобитися період 2-6 міс. Про випадки гострої печінкової недостатності через доксициклін не повідомлялося, але з його застосуванням були пов'язані рідкісні випадки синдрому жовчних проток, що зникають (LiverTox, 2019).
Доксициклін та лактація
У ряді оглядів, інструкції МОЗ України зазначено, що тетрацикліни протипоказані при грудному вигодовуванні через можливе фарбування емалі зубів немовлят або відкладення тетрациклінів у кістках. Тим не менш, ретельне вивчення доступної літератури вказує на те, що короткострокове застосування доксицикліну під час лактації навряд чи завдасть шкоди, оскільки його рівень у грудному молоці низький, а кальцій у грудному молоці пригнічує його всмоктування в травному тракті немовляти.
Вважається прийнятним призначати доксициклін дітям віком до 8 років курсами тривалістю до 21 дня. Як теоретичний запобіжний засіб слід уникати тривалих (>21 дня) або повторних курсів під час годування груддю.
Після одноразового перорального прийому 100 мг або 200 мг доксицикліну піковий рівень у молоці спостерігався в інтервалі 2-4 години після прийому дози. Середні пікові концентрації в молоці становили 0,96 мг/л (100 мг) та 1,8 мг/л (200 мг). Відзначається деяка кумуляція приблизно до 3,6 мг/л при дозах 100 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.
Враховуючи середній піковий та мінімальний рівні доксицикліну в грудному молоці, розрахункове середнє споживання для немовляти, яке перебуває на виключно грудному вигодовуванні, становитиме близько 6% дози матері з поправкою на масу тіла (LactMed, 2021).
Доксициклін у педіатричній практиці
Існують рекомендації призначати доксициклін дітям старше 8 років при:
- рикетсіозі;
- мікоплазмової пневмонії;
- орнітози;
- венеричній лімфогранулемі та пахвинній гранульомі;
- зворотному тифі;
- м'якому шанкрі;
- чумі;
- туляремії;
- бартонельоз;
- брузелезі;
- захворюваннях, викликаних Vibrio comma та Vibrio fetus.
Доксициклін показаний дітям віком до 8 років при тяжких, загрозливих для життя станах (наприклад сибірка і для постконтактної профілактики інгаляційної сибірки).
Рекомендована доза для пацієнтів віком від 8 років з масою тіла 45 кг або менше становить 4,4 мг/кг маси тіла, розділена на дві дози в перший день лікування, після чого слід застосовувати 2,2 мг/кг маси тіла 1 або 2 рази на добу у наступні дні. Для лікування хворих на особливо небезпечні інфекції рекомендована доза доксицикліну становить до 4,4 мг/кг маси тіла. Для дітей з масою тіла понад 45 кг можна застосовувати дозу як для дорослих. При призначенні доксицикліну слід враховувати, що його застосування може призвести до зміни кольору постійних зубів (Melloni C., 2017) або гіпоплазії емалі (Desirée Sutton, 2019).
Однак важливо враховувати, що згідно з інструкцією МОЗ України заборонено застосовувати доксициклін у дітей віком до 12 років, тож необхідність та доцільність його застосування у дітей необхідно оцінювати індивідуально.
Доксициклін: висновок
Доксициклін – антибактеріальний лікарський засіб, який може застосовуватися і як препарат першої лінії при особливо небезпечних або важких ендемічних інфекціях, а також як препарат резерву при поширених захворюваннях бактеріальної природи, якщо їх збудник виявляє резистентність до препаратів першої лінії.