Зміст:
Вирізати гланди рекомендовано, коли: Є скупчення гною в мигдаликах внаслідок ангіни, захворювання серця, нирок, нервової системи, суглобів; Не вдається подолати хронічний тонзиліт (ангіну) антибіотиками.
Як зрозуміти що треба видалити гланди?
Показання до видалення мигдаликів у дорослих
- збільшених лімфовузлах, якщо у лікуванні не допомагають антибіотики;
- регулярних загостреннях тонзиліту;
- абсцесах у носоглотці;
- рецидивуючих гнійничкових хвороб шкірних покривів та вух;
- труднощі, що виникають при диханні та ковтанні через набряки;
У якому разі можуть вирізати гланди?
Операцію з видалення мигдаликів проводять при хронічному тонзиліті, який супроводжується ангінами, що часто загострюються.. На тлі ангін, що часто повторюються, нерідко розвиваються пієлонефрит, вузликовий періартеріїт, хвороби суглобів, запалення передміхурової залози, інфекційний ендокардит.
Що буде, якщо не видаляти гланди?
Якщо мигдалики є постійним осередком інфекції, тобто ризик отримати ускладнення на нирки, щитовидну залозу та серцево-судинну систему.
Чому не рекомендується видаляти мигдалики і коли це потрібно зробити
Інформація про матеріал МЦ Здорове покоління 22 червня 2019
Медичною наукою переконливо доведено, що від тонзилектомії здебільшого слід відмовлятися.
Тим не менш, у ряді випадків лікарі наполягають на оперативному лікуванні тонзиліту, а батьки не розуміють, за яким критерієм вони мають зробити вибір між оперативним та консервативним лікуванням.
Мета цієї статті – показати в яких випадках необхідна операція з видалення мигдаликів.
Що являють собою мигдалини та їх роль в організмі
Піднебінні мигдалики – органи, що складаються з лімфоїдної тканини та входять до складу імунної системи. Вони знаходяться між мовою та м'яким небом.
Мигдалики – це остання лінія захисту від проникнення мікроорганізмів та інших шкідливих речовин із зовні в організм людини. Вони мають на поверхні поглиблення, які здатні розпізнавати речовини, що надходять при вдиханні повітря та з їжею.
Крім того, мигдалики беруть участь у процесі кровотворення, синтезі білків та запобігають розвитку алергії.
Чому запалюються мигдалики та симптоми ангіни
Запальний процес у мигдаликах провокує патогенна мікрофлора: стрептококи, стафілококи, пневмококи та гемофільна паличка. Інфікування відбувається повітряно-краплинним шляхом.
Крім того, ангіну можуть викликати внутрішні осередки інфекцій: каріозні зуби, фурункули, гайморит.
Сприяти розвитку запалення можуть і інші фактори: забрудненість повітря пилом та димом.
Ангіна маніфестує гіперемією та різким болем у горлі, високою температурою. Хворий відчуває дискомфорт при ковтанні, ломоту та біль у м'язах та суглобах, слабкість, втрату апетиту. При пальпації виявляється збільшення лімфатичних вузлів у зоні шиї.
Мигдалики вкриті нальотом чи вкрапленнями гною.
Постановка діагнозу здійснюється за результатами огляду, загального аналізу крові та посіву з глотки.
Видаляти мигдалики чи залишити?
Ще недавно такий дилеми не існувало. Якщо дитина хворіла на ангіну сім разів на рік, вирішувалося питання про хірургічне видалення мигдалин.
Але все частіше з'являються публікаціїавтори яких ставлять під сумнів необхідність оперативного втручання під час лікування ангін.
У США півстоліття тому дітям проводили тонзилектомію з превентивною метоющоб не допустити зростання захворюваності на ангіну.
Однак, подальші спостереження показали, що діти, які перенесли цю операцію, частіше піддавалися ЛОР хворобам, алергічним реакціям та інфекціям бронхів та легень. У малюків до п'ятирічного віку після видалення мигдаликів ризик виникнення алергічних реакцій на харчові продукти та дисбактеріозу збільшувався на 70%.
Дослідження доктора Еліот Катц (Eliot S. Katz, MD, Бостон), проведені за участю 464 дитини, показали, що 52% прооперованих дітей мали надмірну вагу. Серед дітей, яких лікували консервативно, ожиріння спостерігалося лише у 21%. Таким чином, вчені дійшли висновку, що тонзилектомія провокує ожиріння.
У 2018 вчені доктора Шон Байерс (Dr Sean Byars. Австралія), Стефан Стернс (Professor Stephen Stearns, США), Якобус Бумсм (Professor Jacobus Boomsma, Данія) опублікували результати масштабного дослідження.
Вони на базі медичних даних по 1,2 млн. дітей проаналізували наслідки видалення піднебінних мигдаликів порівняно з не оперованими дітьми.
В результаті аналізу відносний ризик захворіти на гострі респіраторні захворювання, грипом, пневмонією, астмою, бронхітом у прооперованих дітей був у три рази вище у порівнянні з дітьми, яких лікували медикаментозно.
Якщо порівнювати цей показник у дітей, які перенесли оперативне втручання з усією популяцією, він складе 18,61%.
Звідси зрозуміло, що видалення піднебінних мигдаликів слід вдаватися лише у разі крайньої необхідності.
Про цю потребу розповідає лікар отоларинголог медичної мережі Здорове покоління Баштанник Наталія Миколаївна:
Актуальність операції може визначити лише лікар, зваживши всі ризики та позитивні моменти.
При цьому він враховує результати лабораторних аналізів, рівень розростання лімфоїдної тканини, ризик гнійних ускладнень.
Якщо мигдалики є постійним осередком інфекції, тобто ризик отримати ускладнення на нирки, щитовидну залозу та серцево-судинну систему. У таких випадках без видалення мигдаликів не обійтися.
Не вдасться уникнути операції та у разі утрудненого дихання, порушення сну (апное), паратонзилярного абсцесу, парафарингеальні флегмони.
Дозвольте вирішити це питання лікарю, з яким у Вас склалися взаєморозуміння та довірчі відносини!
У статті використані матеріали:
1. Norton, Amy. "Tonsillectomy для Sleep Apnea May Trigger Weight Gain." HealthDay. (accessed June 22, 2019)
2. University of Melbourne. "Тонсил і adenoid рекомендується поєднані з респіраторною, алергічною і інфекційною хворобою." ScienceDaily. ScienceDaily, 7 June 2018.
Чи можна вилікувати хронічний тонзиліт, не видаляючи гланди?
Тонзиліт – це хронічне запалення піднебінних мигдаликів (гланд), одного з «гвинтиків» імунної системи. Саме мигдалики першими приймають забиті місця бактеріальних і вірусних інфекцій, а тому і самі в певний момент можуть стати джерелом інфекції. Зараз ми розберемося, як лікувати хронічний тонзиліт, які аналізи здавати та обов'язково видаляти гланди, щоб подолати захворювання.
Хронічний тонзиліт не слід плутати з ангіною. Хоча ангіна – це також тонзиліт, але гострий. Слово «ангіна» походить від латів. ango – "Стискаю, стискаю". Такий опис дійсно підходить для запалення мигдаликів (від латів. tonsillae – «мигдалики»). При тонзиліті вони набрякають, у них накопичується гній, за рахунок чого їх розміри збільшуються, утруднюючи дихання.Це може статися як при атаці бактерій чи вірусів, так і з інших причин – наприклад, після сильного переохолодження, особливо на тлі ослабленого імунітету.
«Класичні» симптоми ангіни – висока температура (до 40оС), сильний біль у горлі при ковтанні, головний та/або м'язовий, суглобовий біль, загальне нездужання.
Чим хронічний тонзиліт відрізняється від звичайної ангіни.
Якщо гострий процес (ангіна) перетворюється на хронічну форму (хронічний тонзиліт), то симптоматика змінюється. Основні симптоми хронічного тонзиліту – це:
- перення у горлі, яке іноді викликає кашель. Якщо сильний кашель, то при ньому можуть виділятися частки гною;
- неприємний запах з рота, викликаний скупченням гною (гнійні пробки на гландах);
- збільшено шийні лімфовузли.
Також для хронічного тонзиліту характерні: загальна слабкість (за рахунок постійного ослаблення імунної системи), невелике підвищення температури зазвичай увечері. Хоча іноді захворювання протікає практично безсимптомно, і лише неприємний запах із рота вказує на його наявність.
ВАЖЛИВО! Винуватці хронічного тонзиліту – це завжди бактерії чи віруси. Захворювання може спровокувати навіть запущений карієс – каріозні бактерії потрапляють у горло та атакують мигдалики. Також рано чи пізно призвести до хронічного тонзиліту може і утруднене носове дихання (наприклад, перекручення носової перегородки).
Чи слід видаляти гланди?
Тонзилектомія – видалення мигдаликів (гланд) – операція нескладна. Хоча гланди – це частина імунної системи, важливо розуміти, що якщо після видалення мигдаликів не виникнуть специфічні ускладнення, ви не хворітимете частіше, адже решта цієї системи продовжать свою нормальну роботу.Проте запалення гланд, навіть хронічне – який завжди показання їх видалення.
Отже, коли потрібно вирізати гланди за хронічного тонзиліту? Це необхідно у випадках, якщо:
- хронічний тонзиліт загострюється частіше 7 разів на рік, а аналіз на БГСА-інфекцію (Бакпосов на бета-гемолітичний стрептокок, код аналізу на сайті лабораторії МедЛаб – 5015) завжди позитивний. При цьому кожне загострення супроводжується високою температурою (38оС), збільшенням шийних лімфовузлів та сильним нагноєнням мигдаликів;
- кожне загострення протікає важко, а пацієнт страждає на алергію на різні антибіотики, що ускладнює лікування;
- Хронічний тонзиліт ускладнений постійною присутністю тонзилолітів – так називаються відкладення на мигдаликах, що мають округлу форму та вкрай неприємний запах.
Видалення гланд у дітей необхідно, якщо збільшені через тонзиліт гланди заважають дитині дихати, або якщо у неї діагностований синдром PFAPA – дуже часті епізоди ангіни з дуже високою температурою, збільшенням лімфовузлів, стоматитом та іншими тяжкими симптомами.
У свою чергу видалення гланд не потрібно, якщо:
ВАЖЛИВО! Вилучення гланд іноді викликає серйозні ускладнення. Зазвичай вони пов'язані з розвитком так званого вторинного місцевого імунодефіциту, адже мигдалики – це частина імунної системи, а організм не має «зайвих» деталей. Хвороби, здатні розвиватися і натомість вторинного місцевого імунодефіциту – бронхіти, алергії, поліпозний синусит, хронічний фарингіт, іноді гормональні збої, зокрема що спричиняють збій менструального циклу тощо.
До того ж у 20-50% людей зі схильністю до ангіни захворювання з часом стає рідкішим і протікає легше.Тому, перш ніж видалити гланди, слід добре подумати і порадитися з грамотним лікарем-отоларингологом, адже крім хірургічного втручання існують інші види лікування хронічного тонзиліту.
- зовнішня терапія;
- промивання мигдаликів (курсами у поліклініці);
- фізіотерапія (курси опромінення лазером чи червоним світлом, УВЧ, УФО, ультразвук тощо).
Щоб лікування було максимально ефективним, при хронічному тонзиліті необхідно своєчасно здавати деякі аналізи, зокрема:
- аналіз крові з лейкоцитарною формулою;
- аналіз крові на антистрептолізин-О (даний аналіз у лабораторії МедЛаб входить і в розширений пакет «Ревмопроби №4»).
- бактеріологічний посів (бакпосів) з мигдаликів з антибіотикограмою (код на сайті – 5028). Це дослідження дозволяє точно визначити, які бактерії спровокували запалення та які антибіотики можуть їх знищити;
- ревмопроби (звичайні або розширені, коди на сайті – 9014, 9055, 964, 973). Справа в тому, що регулярні загострення хронічного тонзиліту здатні провокувати різні ускладнення, у тому числі серце, нирки, суглоби. За результатами ревмопроб лікар зможе оцінити поширеність запального процесу, а також наявність або відсутність ризику ураження серця, суглобів та інших органів;
- загальний аналіз сечі (він необхідний виявлення можливих ускладнень на нирки).
Також у деяких випадках при хронічному тонзиліті може призначатися біохімічний аналіз крові та інші лабораторні дослідження, залежно від загальної клінічної картини.