Обов'язковим атрибутом ранніх жіночих костюмів Давньої Русі була довга сорочка «сорочиця», яку відрізняв прямий крій, прямі рукави та, головне – проста тканина. Зазвичай така сорочка – прототип нинішньої сорочки – шилась із домотканого полотна, прикрашалася вишивкою на рукавах та плечах.
Поширеним головним убором була пов'язка із шовкової стрічки або берести, а в знатних сім'ях – із парчі. Пов'язка охоплювала чоло і зав'язувалася вузлом на потилиці. Представниці боярських і князівських сімейств хизувалися пов'язками, розшитими золотом, дорогоцінним камінням та бісером.
Основний одяг складали полотняна сорочка або сорочка і вузька сукня, запущена в чоботи. Поверх сорочки одягалися "світа", або "кожух". Це була сукня з рукавами більш менш довга, що зазвичай спускалася нижче колін і підперезана.