Зміст:
Як називається війна у Сирії?
Громадянська війна в Сирії — конфлікт, який розпочався навесні 2011 року як локальне громадянське протистояння і переріс у повстання проти режиму Башара Асада, до якого з часом залучилися не лише основні держави регіону, а й міжнародні організації, військово-політичні угруповання та …
Хто розпочав війну в Сирії та чому?
Стрімкий наступ ІГ та захоплення терористами значних територій Сирії та Іраку влітку 2014 року стали приводом для початку військової інтервенції США та її союзників, які з вересня 2014 року завдавали авіаудари за позиціями ісламістів у Сирії, а також озброювали та навчали загони. ..
Хто напав на Сирію 2023 року?
17 лютого 2023 року в пустелі на південний захід від міста Ес-Сухне в сирійській провінції Хомс загін бойовиків угруповання «Ісламська держава» атакували групу фермерів та їхній супровід із числа сирійських військових. Внаслідок нападу загинули щонайменше 61 мирний житель та 7 військовослужбовців урядової армії.
Вікіпедія
Громадянська війна в Сирії.
Громадянська війна в Сирії та історія політичного врегулювання
15 березня 2011 року на тлі т.зв. "арабської весни" у Сирії почалися масові антиурядові виступи. Противники чинного режиму організували кілька акцій протесту у столиці Дамаску. Потім антиурядові демонстрації спалахнули на півдні країни — у місті Дераа, розташованому на кордоні з Йорданією.
У квітні 2011 року масові маніфестації з вимогою проведення кардинальних реформ розпочалися по всій країні.Внаслідок зіткнень із поліцією загинули люди.
Найглибша внутрішньополітична криза вже до кінця 2011 року переросла у внутрішній збройний конфлікт. Сирійське керівництво, що запізнилося зі здійсненням політичних реформ, не встигало за ходом протестних виступів. Вимоги сирійської вулиці, в своїй основі сунітської, демократичних прав і свобод за аналогією з іншими арабськими країнами, швидко трансформувалися в гасла повалення правлячого режиму Башара Асада (він сам алавіт; алавіти — релігійна меншість, відгалуження шиїзму).
Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) заявив, що розцінює конфлікт у Сирії як громадянську війну.
Розростанню кризи сприяла його безпрецедентна інтернаціоналізація з підтримкою антиасадівської опозиції регіональними (Туреччина, аравійські монархії) та зовнішніми (насамперед США та Франція) гравцями. Прагнення останніх за будь-яку ціну змінити в Сирії режим призвело до мілітаризації конфлікту, накачування непримиренної опозиції грошима та зброєю. Вимоги відходу Башара Асада поєднувалися з форсованим становленням як альтернатива режиму "парасолькових" опозиційних структур. Кульмінацією цього процесу стало створення у листопаді 2012 року Національної коаліції сил сирійської революції та опозиції.
Паралельно йшло становлення збройного крила опозиції під "дахом" т.зв. Вільної сирійської армії. Диверсійно-терористична активність згодом еволюціонувала у великомасштабну партизанську війну на широкому "театрі бойових дій". В результаті значні території країни у прикордонні з Туреччиною та Іраком перейшли під контроль озброєної опозиції, а "лінія фронту" впритул наблизилася до столиці.
Тим часом логіка розвитку конфлікту призвела до поляризації сирійського суспільства, запеклості протистояння, у тому числі на міжконфесійній основі. На такому фоні в стані збройної опозиції посилилися позиції суннітських ісламських радикалів (алькаїдівське угруповання "Джебхат ан-Нусра"*, заборонене в Росії та ін.) з їхніми закликами до джихадизації повстанського руху. В результаті до Сирії потягнулися тисячі "борців за віру" з усього арабо-мусульманського світу.
За даними на кінець 2015 року, на території країни діяли понад тисячу озброєних антиурядових груп, що включали понад 70 тисяч осіб. З них десятки тисяч — іноземні найманці, а більшість складали екстремісти з понад 80 країн, зокрема мусульманських держав, ЄС, США, Росії та Китаю (мусульмани-уйгури).
Зовнішня підтримка дозволила активізуватися терористичній організації "Ісламська держава Іраку та Леванту"* (ІДІЛ), пізніше перейменована на "Ісламську державу"* (ІГ, арабськ. ДАІШ, заборонена в Росії). Влітку 2014 року організація "Ісламська держава"* проголосила "халіфат" на захоплених територіях Сирії та Іраку.
© AP Photo / Raqqa Media Center Бойовики терористичного угрупування "Ісламська держава" (ІГ, заборонена в РФ) у місті Ракка, Сирія
Новий виток конфлікту виник у серпні 2013 року, коли низка ЗМІ повідомили про масштабне застосування сирійськими військами хімічної зброї на околицях Дамаска. Жертвами атаки стали понад 600 людей. Коаліція національної опозиції Сирії стверджувала, що кількість жертв могла досягти 1,3 тисяч людей. Після інциденту сторони конфлікту неодноразово заявляли про свою непричетність, звинувачуючи у опонентах.До Дамаску їздили інспектори ООН, щоб зібрати необхідні аналізи та біологічні зразки. Проведене місією ООН розслідування підтвердило сам факт хімічної атаки, але місія не займалася визначенням, яка сторона конфлікту застосувала нервово-паралітичний газ зарин.
Можливе використання хімічної зброї розв'язало світову дискусію щодо необхідності започаткування військової операції в Сирії. У свою чергу, президент Росії Володимир Путін засудив позицію тих, хто закликав до військового вирішення конфлікту в Сирії та висунув ініціативу щодо постановки під міжнародний контроль сирійського військово-хімічного потенціалу. 28 вересня 2013 року Рада Безпеки ООН одноголосно ухвалила резолюцію щодо Сирії на підтримку плану Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), спрямованої на знищення сирійських хімічних арсеналів. Наприкінці червня 2014 року вивезення хімічної зброї із Сирії було завершено. На початку 2016 року ОЗХО заявило про повне знищення сирійської хімічної зброї.
Удари по позиціях ІД* у Сирії з вересня 2014 року завдає міжнародна коаліція на чолі зі США, при цьому коаліція діє без дозволу влади країни.
© Фото: U.S. Air Force/Staff Sgt. Trevor T. McBride Американські винищувачі F-22 Raptor над територією Сирії
Росія від початку надавала Сирії дипломатичну підтримку. Ще навесні 2011 року російські представники в Раді Безпеки ООН блокували проекти антисирійських резолюцій західних та низки арабських країн. Крім того, Росія підтримувала уряд Башара Асада постачанням зброї, військової техніки та боєприпасів, а також організовувала навчання фахівців та надавала військових радників.
30 вересня 2015 року президент Сирії Башар Асад звернувся до Москви з проханням про надання військової допомоги. Президент Росії Володимир Путін вніс на розгляд Ради Федерації пропозицію про прийняття ухвали про згоду на використання контингенту Збройних сил Росії за кордоном, Рада Федерації одноголосно підтримала звернення президента. Військовою метою операції було заявлено повітряну підтримку сирійських урядових сил у їхній протидії терористичному угрупованню "Ісламська держава". Літаки російських Повітряно-космічних сил (ВКС) цього ж дня розпочали проведення повітряної операції з нанесенням точкових ударів по наземних цілях терористів угруповання ІГ* на території Сирії.
Крім літаків, Росія успішно задіяла у Сирії бойові кораблі, підводні човни та берегові ракетні комплекси. Деякі види озброєнь уперше пройшли перевірку боєм. Для пошуку замаскованих об'єктів та фіксації попадань Міноборони Росії задіяло безліч засобів та надійних джерел, у тому числі сирійську агентуру, супутники космічної розвідки та безпілотники. Російська авіація змогла забезпечити постійні та безперервні удари по об'єктах терористичних угруповань у Сирії. За підтримки ВКС РФ було звільнено понад 67 тисяч квадратних кілометрів території Сирії, понад 1 тисячу населених пунктів. Віхами стали звільнення Алеппо (грудень 2016 року), бої за Пальміру, яку двічі зачищали від терористів та остаточно звільнили у березні 2017 року, а також звільнення восени 2017 року міста Дейр-ез-Зор.
© РІА Новини / Міністерство оборони РФ | Перейти в медіабанк Корабельний винищувач Су-33 ВКС РФ під час зльоту з палуби важкого крейсера "Адмірал Кузнєцов"
За даними на вересень 2017 року, повітряно-космічні сили здійснили понад 30 тисяч бойових вильотів, завдавши понад 92 тисячі авіаударів, в результаті вразили понад 96 тисяч об'єктів терористів. Серед об'єктів терористів, знищених ВКС: командні пункти (всього 8332), опорні пункти терористів (всього 17194), скупчення бойовиків (всього 53707), табори підготовки бойовиків (всього 970), склади зброї та боєприпасів1 ) та нафтопереробні заводи (184), станції перекачування палива та колони паливозаправників (132), а також 9328 інших об'єктів.
6 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін оголосив про повний розгром "Ісламської держави"* на обох берегах Євфрату у Сирії. З аналогічною заявою виступили у російському Генштабі.
11 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін доручив повернути із Сирії значну частину російського військового контингенту.
У Сирії продовжать працювати дві російські військові бази – Повітряно-космічні сили в Хмеймімі і пункт матеріально-технічного забезпечення флоту РФ в районі порту Тартус. При цьому базу ВМФ РФ у Тартусі планується розширити.
За даними ООН, за час конфлікту в Сирії загинуло понад 220 тисяч людей.
18 грудня 2015 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію на підтримку політичного переходу в Сирії. Як основу для політичного переходу в Сирії РБ ООН схвалила Женевське комюніке "Групи дій" щодо Сирії від 30 червня 2012 року та "віденські заяви" (спільна заява від 30 жовтня 2015 року за підсумками багатосторонніх переговорів щодо Сирії, проведених у Відні, та заяву Міжнародної групи підтримки Сирії від 14 листопада 2015 року).Переговори між сирійським урядом та представниками сирійської опозиції під егідою ООН розпочалися у Женеві 29 січня 2016 року.
У Женеві відбулося вісім зустрічей, але жодного прогресу вони не принесли.
Останні женевські консультації закінчилися в середині грудня 2017 року взаємними звинуваченнями сторін, а розпочати прямі переговори між делегаціями так і не вдалося. Спецпосланець ООН із Сирії Стаффан де Містура назвав восьмий раунд "втраченої золотою можливістю" і вказав на те, що обидві сторони створили на переговорах негативну та безвідповідальну атмосферу, постійно висуваючи попередні умови. Основні дискусії на переговорах точаться навколо неофіційного документа з 12 пунктів про майбутнє Сирії, запропонованого спецпосланцем ООН щодо Сирії Стаффаном де Містурою. Паралельно відбуваються дискусії з чотирьох кошиків (конституція, вибори, управління та тероризм). 25-26 січня 2018 року у відділенні ООН у Відні відбулася спеціальна зустріч із Сирії, присвячена проблематиці конституції.
Паралельно відбуваються переговори щодо врегулювання ситуації в Сирії в Астані, ініційовані Росією, Іраном та Туреччиною. Відбулося вісім раундів переговорів, останній – у грудні 2017 року. За цей час було підписано меморандум про створення зон деескалації в Сирії, було погоджено положення про спільну оперативну групу з моніторингу режиму припинення бойових дій у Сирії, досягнуто низку інших домовленостей, які дозволяють розпочати розмову про політичне врегулювання. У ході сьомого раунду переговорів було ухвалено рішення про проведення в Сочі Конгресу національного примирення Сирії.
*Терористичні та екстремістські організації, заборонені на території Росії.